Опять букет из жёлтых листьев
Подарит осень к сентябрю,
И я в потоке новых истин,
Признаюсь, что Тебя люблю.
Люблю наряд Твой вечно новый,
Но всё такой же, как тогда,
Когда испытывал Ты Иова
И брал с Навином города.
Ты всё такой же, как и прежде,
Но обновляешься всегда,
Когда творишь Ты нам надежду
И раздаёшь нам всем Себя.
В путях Ты неисповедимый,
Зато характер твой стальной
Всё тот же самый: ты единый,
Ты и Небесный, и земной.
И потому Тебя узнАю
Я в новых лицах, всякий раз
Что Ты приходишь вместе с раем,
Уходишь с адом, вечный Спас.
В Тебе навеки поселиться
Хочу, с Тобою вечно быть,
Но Ты приходишь в новых лицах
И снова требуешь любить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Школьные годы . - Николай Зимин Пусть даже если у жизни моей
Завтра останется несколько дней ,
В сердце и в памяти буду хранить
Годы , в которые мне пришлось жить .
Школьные годы – начало дорог .
Годы , где было так мало тревог .
Годы , в которые были с тобой
Молоды телом своим и душой .
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
